fot. parafia Trzeszczany
Сигла:
5М. 26, 4-10
Пс. 91 (90), 1-2. 10-11. 12-13. 14-15
Рим. 10, 8-13
Лк. 4, 1-13
І навіщо все це? Чи будемо спасенні фіолетовими або червоними літургійними шатами? Посипанням голови попелом? Чи врятує нас Чистий Понеділок і пісні постанови? А може пісні в міноровому тоні? Чи врятує нас „рамка” Великого Посту?
А що сказав Ісус?
Минулу середу ми почули слово Боже: „Поверніться до мене усім вашим серцем, у пості, в плачі й у жалі. Роздеріть серце ваше, а не одежу вашу, і поверніться до Господа ”- ціллю не є те, щоб люди навколо знали, що ми постимось. Мова йде не тільки про зовнішні практики. В іншому місці Святого Письма наш Господь дуже сильно говорить: „хто від вас вимагає, щоб ви топтали мої двори? Не приносьте більше пустих дарів! Кадило стало осоружним для мене. Нових місяців, субот і скликання сходин я не можу стерпіти: беззаконня разом з урочистим зібранням”. Огидні Мені ваші блюзнірські сповіді, до яких приступаєте тільки щоб „люди не говорили ” ; Огидні Мені – ці ваші дієти, які ви називаєте постом; огидні Мені ваші довгі новени, якщо вони відволікають вашу увагу від ближнього. А що замість цього? „Обмийтеся, станьте чистими; усуньте з-перед моїх очей нікчемні ваші вчинки; перестаньте чинити зло!”
Наречений (яким є Ісус) показав нам молитву, пост і милостиню як способи усунення зла, зустріння з Ним, залишення свого маленького світу. „Хай вийде молодий з покою свого, і молода – з комори.” Це все з вашого боку – вихід з кімнати, готовність і конкретні дії, мотивовані любов’ю.
А наречений? Він ховається? Ні в якому разі! Він давно покинув свою кімнату! Вічне Слово Боже стає людиною з любові до тебе. Це ще не все! Бог Отець “Того, хто не знав гріха, Він за нас зробив гріхом ”. Ісус Христос став твоїм гріхом і в Христі твій гріх був батогом побитий. У Христі твоя слабкість була висміяна. У Христі твоя темрява померла на хресті і була покладена в могилу. У Христі твій гріх мертвий.
„ Зроби сам ” – візьми свій гріх і прибий його до хреста. Це єдиний спосіб досягти виправдання, щоб знову стати чистим, як сльоза. Бо хоч гріхи ваші, немов багряниця – від снігу стануть більшими.
А навіщо нам все це потрібно? Навіщо пам’ятати про Страсть, Смерть і Воскресіння Ісуса? Навіщо ставитися до того, що було на Попільну середу лише кілька днів тому і Голготу дві тисячі років тому? Щоб знову довіряти Богу. Це як у сьогоднішньому першому читанні, де ізраїльтянин згадує все, що Бог зробив для вибраного народу. Тепер ви – вибраний народ. Зверніться знову до Слова Божого. Слова, яке було включено до сторінок Біблії. Слова, що стало тілом і що мешкало між нами. Слова, що постило 40 днів у пустелі, будучи спокушуваним Сатаною. Слово, що через любов до вас помер на хресті, що бачимо на кожній літургії. Коли священик кладе тіло Христа з повагою на дискос, щоб дати воно вам хвилину пізніше під час Святого Причастя. І саме тоді слова Писання виконуються: „Близько тебе слово: в твоїх устах і в твоїм серці”. Нескінченний Бог сходить на вівтар – він близький вам. Тоді ви приймаєте Його, щоб Він був на ваших губах і міг жити у вашому серці.
Довіряй Слову, бо ніхто, хто вірує в Нього, не соромиться. Довіряй Слову і завдяки йому перемагай спокуси. Довіряй слову і усунь зло своїх вчинків.
Всемогутній Боже, дай нам, через щорічні пісні вправи, розвивати наше розуміння таємниці Христа і через Його благодать, вели святе життя. Через Христа, нашого Господа.
אמן
