Сигла
Мих 5,1-4
Пс 80,2 3.15-16.18-19
Євр 10,5-10
Лк 1,39-45
У деякій газеті опубліковано рейтинг професій, якім найбільш довіряли люди. У першу п’ятірку потрапили солдати, лікарі, вчителі, фармацевти та – на першому міцсі – медсестри. Людям, які працюють за цими фахами, просто довіряємо. Ми б не відчували себе в безпеці у нашій країні, якби ми не довіряли армії. Ніхто не послав би дитину до школи, якщо він не довіряв би вчителям. Не хочу собі уявляти, що б сталося, якби ми не довіряли службі здоров’я. Ми часто довіряємо ім усі свої проблеми, хоча вони зазвичай зовсім чужі. Однак ми віримо, що вони ніяк нам не зашкодят.
А ти? Кому довіряєш? Я не кажу про професію або соціальну групу, а про конкретну людину. Чи є у тебе хтось, хто тебе не підвів і не підведе? Хтось, на кого можеш розраховувати?
Будування довіри – це складний процес. Основою є взаємна доброзичливість. Цеглинами – дотримування обіцянок, виправдовування очікувань, проходження разом через труднощі та випробування. Цемент такої будівлі – це час.
Ти, я, твій сусід, кожен охрещений – у нас усіх є деякі особи, якi заслуговують довіри. Перш за все – це Він – один у особах Отця, Сина і Духа. Ми можемо також довіряти всім ангелам і святим. Чому вони заслуговують на довіру?
Спочатку подивимося на Триєдиного Бога. Чесно кажучи, віруючий має багато причин довіряти йому, але сьогодні Літургія Слова звертає увагу на одну особливість – вірність обіцянкам. Дві тисячі років до народження Христа було відомо, що з-посеред cинів Авраама вийде хтось, на кого чекали євреї та язичники. Вісімсот років до Христа Бог обіцяв, що Спаситель народиться у Віфлеємі. Сьогодні ми слишали: „А ти, Віфлеєме-Єфрате, хоч малий ти у тисячах Юди, із тебе Мені вийде Той, що буде Владика в Ізраїлі, і віддавна постання Його, від днів віковічних.” У той же час Бог обіцяв, що Месія народиться Богородицею. Iсая каже: „Послухайте, доме Давидів, чи мало вам трудити людей, що трудите також Бога мого? Тому Господь Сам дасть вам знака: Ось Діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвеш ім’я Йому: Еммануїл.”
Бог обіцяв, що Спаситель буде спокійним, ніжним, що він втішить пригноблених, що його земляки відкинут. Всі ці обіцянки можна знайти на сторінках Священної Біблії, і кожну з них виконала Дитина, яка говорить сьогодні „Ось іду, в звої книжки про Мене написано”. Так, Бог надійний.
Довіра до ангелів і святих як таким була б ідолопоклонством – она базується виключно на довірі до Бога і його благодаті: aнгели і святі беруть участь у вічному житті Бога, тому, якщо Він гідний віри, то вони також.
Серед святих особливо відзначається Пресвята Богородиця – Марія, мати нашого Господа. Архієпископ. Фултон Дж. Шин писав про відносини між Матір’ю і Сином Божим: „Марія – жива Дароносиця, показала цьому свiтові його Володаря (…). Той, який народився без матері на небесах, народився без батька на землі. Про будь-яку іншу дитину можна сказати, що вона подібна до своєї матері. Це був перший випадок, коли Мати нагадувала Дитину. Ось дивовижний парадокс Дитини, який створив Матір, і тому Мати була дитиною. Це був також перший раз в історії нашого світу (…), коли стало можливо, як Марія, побачити небо, нахилившись вперед “.
Через два тижні, а дехто уже завтра, сядемо за різдвяним столом. Будемо бажати бажати один одному щастя-здоров’я, многих літ і всяких статків у хаті. Здоров’я ще повторимо, добавивши, що воно найважливіше. Але це неправда. Для католика саме головне – це спасіння, та вічне життя з Богом. Бажаймо по-перше, щоб ми усі змогли зустрітися на Небесах і досягти слави воскресіння.
Всемогутній Боже, через ангельське проголошення, ми пізнали втілення Христа, Твого Сина, ми молимося, влий у наші серця свою благодать, щоб через Його муку і хрест ми могли бути приведені до воскресіння. Через Христа, Господа нашого
אמן
